Корупція залишається однією з головних загроз українській державності. Вона руйнує фундамент довіри, без якого країна не здатна ні воювати, ні реформуватися, ні рухатися вперед. Попри повномасштабну війну, зловживання не зникають – вони еволюціонують, пристосовуються, шукають нові лазівки та нових «кришувальників».

Найгучніший скандал останніх тижнів – «Міндічгейт». Але це лише верхівка айсберга. Він показує не окремий епізод, а модель управління державою, де неформальні зв’язки важать більше за інституції, а приватні інтереси – більше за національні.

І ця ж сама модель проявляється в іншій, не менш чутливій сфері – медицині.

Чим показовий «Міндічгейт»

Скандал оголив внутрішню архітектуру впливу на державні компанії та регуляторні рішення в енергетиці. Йдеться не лише про окремих посадовців, а про неформальне управління потоками та вплив бізнес-груп на рішення уряду.

Енергетика – сектор, де кожна корупційна дія множиться на мільйони споживачів і мільярди бюджетних гривень. Скандали навколо керівництва компаній та регуляторів показують: система залишається вразливою до старих схем, попри надзвичайний стан і зовнішній контроль.

Але якщо енергетика – великий ринок, де корупція впливає на економіку, то медицина –  сфера, де корупція впливає на людське життя безпосередньо. І саме там сьогодні спостерігається одна з найбільш токсичних концентрацій проблем.

«Чорна діра» МОЗу

Сфера медицини, так само як і енергетика, критично залежить від державного регулювання, розподілу бюджетних потоків та контролюючих органів. В обох випадках державні посадовці опиняються в центрі скандалів через конфлікти інтересів, непрозорі рішення та демонстративне ігнорування етичних стандартів.

В енергетиці – це питання тарифів, ринку та управління державними компаніями.
 У медицині – доступ до ліків, регуляторна політика та вплив фармбізнесу.

Саме тому корупційні кейси в охороні здоров’я не є «іншою історією», а стають логічним продовженням загальної картини, у якій державна вертикаль втрачає спроможність реагувати на зловживання.

Варшавське «відрядження»: факти, які викликали суспільний шок

Одним із найпоказовіших скандалів у сфері медицини стала ситуація навколо керівництва Державного експертного центру МОЗ. Вона демонструє не лише порушення етичних норм конкретними посадовцями, а й системний збій механізмів контролю.

Улітку у відкритому доступі з’явилися фото та відео, на яких директор Державного експертного центру МОЗ Михайло Бабенко та його заступник Михайло Лобас під час офіційного відрядження у Варшаві проводять вечори у VIP-оточенні разом із співвласником фармкомпанії «Укрфармгруп» Олександром Івановим.

«Відрядження», як стверджують розслідувачі,  передбачало проживання у готелі за $1500 на ніч, VIP-ложу на концерті Арміна ван Бюрена та участь у вечірках і приватних заходах. Для регулятора, який контролює доступ лікарських засобів на ринок, такі контакти з топпостачальником виглядають як класичний конфлікт інтересів.

Депутат Київської обласної ради Володимир Горковенко прямо назвав це «симбіозом держави та фармацевтичного лобі».

МОЗ та Кабмін промовчали

Спроби ініціювати службове розслідування наштовхнулися на бюрократичні бар’єри: петицію двічі не допустили до оприлюднення на урядовому порталі.

Екснардеп Борислав Береза також наголосив: відсутність реакції міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка формує в суспільстві чіткий сигнал – система не вважає такі випадки порушенням.

З огляду на воєнний час, коли кожна державна гривня має бути під контролем, така бездіяльність виглядає ще більш загрозливо.

Окрему увагу привернули фінансові дані Бабенка. Зокрема, чиновник вже під час війни придбав будинок в США та зареєстрував компанію у Флориді, про що писало РБК-Україна. Також він має значні готівкові активи та фінансову допомогу від приватних компаній.

Корупція як паралельна інфраструктура

Додатковий контекст з’явився у липні 2025 року, коли правоохоронці проводили обшуки у структурах, пов’язаних із Національною службою здоров’я. Пізніше в Офісі генерального прокурора повідомили, що правоохоронці викрили схему заволодіння посадовими особами ряду закладів охорони здоров’я мільйонів бюджетних коштів, виділених на допомогу тяжкохворим пацієнтам.

Навіть якщо ці справи формально не перетинаються з історією Державного експертного центру, їх одночасність вказує на ширший інституційний провал.

Так само як і Міндічгейт у енергетиці, «варшавський скандал» у медицині доводить: корупція перестала бути «точковою проблемою». Вона перетворилася на паралельну інфраструктуру – зі своїми правилами, бенефіціарами та системою недоторканих.