Цей пазл склався випадково, але складається так щільно, що випадковості в ньому вже не залишається – пише Тетяна Козаченко.

Нагадаємо вихідну точку. У 2023 році НАБУ та САП затримали голову Верховного Суду Всеволода Князєва за підозрою в одержанні неправомірної вигоди у 2,7 мільйона доларів. Гроші лежали в тринадцяти пакетах – “кірпічах” – явно не для одного адресата. У деяких суддів Верховного Суду тоді провели обшуки і вилучили значні кошти. А потім – тиша. Роки тиші. І ось, нарешті, не пройшло і трьох років, як 19 травня 2026 року нові підозри з’явилися. Питання “чому саме зараз” і “чому саме цим” – не риторичне. Воно прямо веде до сімейного підряду в самому НАБУ.

Один робочий день, який вирішує все

Серед суддів Верховного Суду, що опинилися в орбіті справи Князєва, був Олександр Прокопенко – суддя у відставці з 2024 року. У декларації його сина, Богдана Прокопенка, який працює детективом головного підрозділу детективів НАБУ, фігурує цікава деталь: чотири дні тому батько подарував йому квартиру і паркомісце.

Тепер хронологія:

16 травня 2026 року, субота. Олександр Прокопенко оформлює квартиру та паркомісце на сина-детектива НАБУ.

19 травня 2026 року, вівторок. НАБУ вручає тому ж Олександру Прокопенку повідомлення про підозру в особливо тяжкому корупційному злочині.

Між цими двома датами – один робочий день. Один. У цій квартирі Богдан Прокопенко з дружиною безкоштовно проживав роками і це справно декларував. І от за один робочий день до вручення підозри батькові від НАБУ син, який сам є детективом НАБУ, отримує цю квартиру у дарунок. Конфіскувати у детектива НАБУ квартиру тепер не вийде. Більше того – батько і син устигли вивести нерухомість з-під ризику арешту та конфіскації акурат до підозри.

Лихі язики говорять, що у Богдана Прокопенка в травні день народження і вийде зовсім весело, якщо батько “привітав” до дня народження (погана прикмета) або взагалі провів весь день народження у нотаріуса. Але це вже варіації на тему. Головне зроблено: до підозри.

Що мусить статися, щоб НАБУ залишилося НАБУ

Богдан Прокопенко – щонайменше – має пройти службове розслідування та поліграф. Питання прості, питань три.

Перше: чи було йому відомо про можливість вручення підозри батькові.

Друге: чи мав він будь-які розмови з батьком з цього приводу.

Третє: чи мав він будь-які розмови зі своєю дружиною Оленою Прокопенко – яка теж, та-да, детектив НАБУ і проживає в цій же квартирі, що зафіксовано в їхніх деклараціях.

Тобто поліграф і службове розслідування потрібні для обох: Богдана і Олени Прокопенків. Це must have. Усі ознаки того, що детектив НАБУ міг використати службове становище та інформацію обмеженого доступу у власних інтересах. А це і є корупція – та сама, проти якої НАБУ нібито бореться.

Квартира, яка взагалі не мала стати приватною

На цьому можна було б закінчити – але історія самої квартири робить пазл остаточно неприйнятним для будь-якого “ну що ви, все за законом”.

Верховний Суд повідомив: ця квартира була передана судді Прокопенку в користування як службова. Після чого він вивів її з числа службових і приватизував – на свою матір. Громадська рада доброчесності визнала приватизацію цього житла недоброчесною поведінкою і вказала, що це використання суддею свого статусу для задоволення особистих потреб. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” з 2010 року гарантує судді право лише на службове житло. Не на власне. Не на дароване сину. Лише на службове.

А тепер цифри для повноти картини. Доходи Прокопенка-старшого як судді у 2023, 2024 роках і далі – понад півмільйона гривень щомісяця. П’ятсот тисяч. Доходи Прокопенка-молодшого з дружиною у 2024 і 2025 роках – понад чверть мільйона гривень щомісяця. Двісті п’ятдесят тисяч. На цих доходах люди не потребують подарункових квартир. Тим паче не потребують виводити з-під конфіскації державне житло, яке хтось колись комусь видав на час служби.

Юридично все це може бути оформлено цілком грамотно. Питання не в оформленні. Питання в доброчесності – тому самому слові, яке НАБУ використовує щодня, коли говорить про чужу корупцію.

Слід Прокопенка-молодшого у справі Князєва, 2023

І тут починається той пласт, без якого вся історія залишилася б побутовою.

Як нагадує Станіслав Броневицький, детектив Богдан Прокопенко входив до групи детективів у справі Князєва і весною 2023 року залучався до проведення обшуків. Саме тоді, під час слідчих дій у Князєва, був виявлений список “бажаних кандидатів” до Вищої кваліфікаційної комісії суддів – із позначками “+” і “-” біля прізвищ і характерним “йо#нутий” біля одного з них. Список потрапив у мережу. У витоку тоді, серед інших, підозрювали саме детектива Прокопенка – і саме через батька. Тобто конфлікт інтересів у цій родині існує не з минулого тижня. Йому щонайменше три роки.

Тепер питання збираються в одне: чому НАБУ роками тримало паузу по суддях, у яких в 2023 році знаходили “кірпічі” в обшуках, але не тримало паузу по виведенню квартири за один робочий день?

Шевченківський районний суд: обшуки, яких не було

У доповненні до цієї історії Броневицький звертає увагу на ще один епізод з матеріалів справи Князєва. У протоколах слідчих дій зафіксована зустріч 16 березня 2023 року в кабінеті нотаріуса Кирила Горбурова. Тема – розподіл уже переданої неправомірної вигоди у 50 тисяч доларів за зняття арешту з “Прем’єр-готелю Русь”.

Через чотири дні, 20 березня 2023 року, слідчий суддя того ж Шевченківського районного суду Ковтуненко скасував арешт готелю.

І виникає просте, майже механічне питання: коли обшуки в Шевченківському районному суді? Їх можна було провести позавчора, по дорозі до Верховного Суду. Не провели. Чи вони, як у першому випадку, відбудуться раз на три роки – тобто десь у 2029-му, коли ще хтось піде на співпрацю?

Хто розпорядник інформації

І останнє. Коли в новинах фігуранти “втікають” прямо напередодні вручення підозр, коли майно фігурантів виводиться “напередодні”, коли журналісти присутні просто-таки на події вручення підозри – все це неможливо без зливу інформації. Розпорядник цієї інформації один: НАБУ та САП. Більше ніхто.

Тому зітхання “ах, а хто ж це злив інформацію” втрачають драматичну силу. А хто ж? Питання, на яке НАБУ – якщо воно і справді бореться за некорумпованість власних працівників – має бути першим зацікавленим відповісти. По двох пунктах.

Перший: обізнаність і втручання детективів Богдана та Олени Прокопенків у питання кримінального провадження, фігурантом якого є їхній батько і свекор.

Другий: належне врегулювання прямого конфлікту інтересів – повне відсторонення обох детективів від будь-якої інформації, процесуальних рішень і дій, пов’язаних із цим провадженням.

Якщо цього не станеться – НАБУ власноруч підтвердить тезу, проти якої воно існує.

P.S. Олександр Прокопенко захистив дисертацію на тему “Право на справедливий суд”. Іронічно. Але не нам.